розбійник

1) (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), розбишака, зарізяка, харциз(а), харцизяка, харцизник, шибеник, башибузук
Пор. бандит, грабіжник, пірат

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • розбійник — а, ч. 1) Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. || перен., розм. Той, хто чинить насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого небудь. || Уживається як лайливе слово. 2) розм. Той, хто любить бешкетувати, пустувати (про дітей) …   Український тлумачний словник

  • розбійник — [роузб’і/йниек] ка, м. (на) ков і/ ку, мн. кие, к іў …   Орфоепічний словник української мови

  • розбійник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • тать — розбійник …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • драб — розбійник …   Лемківський Словничок

  • збуй — розбійник …   Лемківський Словничок

  • збій — розбійник [XII] …   Толковый украинский словарь

  • видірца — розбійник, див. драпіжца …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • райтар — розбійник, грабіжник …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • збуй — Збуй: розбійник [24;51;III,IV,IX;XII] розбійник, бешкетник [20;33] розбійник, розбишака [52] …   Толковый украинский словарь

Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.